14 жовтня в Україні відзначають відразу кілька свят – День українського козацтва, свято Покрови Пресвятої Богородиці, День створення УПА та нещодавно запроваджене державне свято – День захисника України.

У КЗ «Завадівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-Д/С» відбулося ряд заходів присвячених цим святам, зокрема виховні години «З Україною в серці». З давніх-давен українці особливо шанують оборонців рідної землі, які не шкодували життя і здоров’я заради свободи України та її народу. У боях за Батьківщину наші співвітчизники заслужено здобули славу неперевершених воїнів. Учні школи вшанували нашого земляка-солдата Ковальського Тараса, який загинув на війні, захищаючи нас, і який назавжди залишиться в нашій пам’яті героєм.

 

Щоб у серці жила Україна!

  

Жовтіє вже листя на деревах. Квітують айстри у садках. Настало перше вересня. Свято зустрічі зі школою, вчителями, однокласниками.

 

Та цьогорічне свято знову з присмаком полину. На сході продовжується війна. Кожний день відходять у Небесну Сотню кращі із кращих. Серед таких героїв, які загинули захищаючи нашу Україну, до кінця виконавши свій військовий обов’язок, є наш земляк, випускник Завадівського НВК  Ковальський Тарас. Найвищою нагородою тих, хто уцілів,  є життя, а для загиблих – пам'ять. Пам'ять про Ковальського Тараса, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях.

 

Тож в знак нашої пам’яті й шани було відкрито меморіальну дошку на честь героя. Право її відкрити  надали воїнам АТО Дєдухову Миколі та Ткачуку Сергію.

Ти будеш жити в посмішках дітей,

твоя душа нам піснею озветься.

Ти в бій пішов - за правду,  за людей!

І в пам’яті - ми знаєм, не зітреться.

Хвилиною мовчання  вшанували учні, вчителі, батьки, гості свята свого  земляка,   усіх, хто  поліг на Майдані, хто загинув на сході, усіх, хто боровся за наше мирне небо, за можливість зростати та навчатись у вільній країні.

А потім був перший урок, на який запросили і наших героїв. Це вже не перша зустріч з  воїнами АТО.  Звісно, хлопці могли б багато розповісти про воєнні будні. Та ми вирішили подарувати їм урок-щастя. Ми не говорили про війну. Ми говорили про шкільні роки, про улюблені предмети, згадували смішні історії із шкільного життя хлопців. Ми говорили про майбутнє. У класі постійно лунав сміх. Нам так хотілось, щоб хлопці забули про війну, про загибель бойових товаришів, щоб на їхніх обличчях знову й знову з’являлась посмішка.. Так, вуста їхні посміхались, а от очі були сумні-сумні. Ні,  неможливо ніколи забути те, що вони пережили.

Багато завадівчан пішли виконувати свій обов’язок  перед  Батьківщиною.  Вони з гідністю несли й несуть бойову службу в лавах Збройних Сил України. Ми пишаємось ними  і  благаємо, щоб вони повернулись додому живими.

Найбільше у світі щастя – це мир на землі. Коли не лунають вибухи від снарядів, коли рідні не отримують звістку про загибель близької людини, коли люди живуть спокійно. Коли лунає дитячий сміх і панує любов. Коли діти вчаться, здобувають знання, щоб зробити все- таки нашу Україну найпрекраснішою у світі країною.

Ти будеш жити, в пролісках весни,

З лелеками  повернешся додому.

Прийдеш у материнські сни,

Ти Ангелом зійдеш народу свому.

Ти будеш жити, щоб уберегти,

Таких, як ти солдатів-побратимів.

Їм так багато, ще пройти.

Ти хочеш, щоб ніхто з них не загинув.

Ти будеш жити, бо ти присягнув!

Навіки Україну захищати.

І якщо ворог не почув,

Ти будеш до останього стояти...

 

Тара́с Володи́мирович Кова́льський (14 листопада 1992 — 29 жовтня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Ковальський Тарас Володимирович – водій-механік 6-го окремого мотопіхотного батальйону 44-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 14 листопада 1992 року в селі Завадівка Володарського району Київської області. Закінчив загальноосвітню школу (нині – навчально-виховний комплекс) села Завадівка, у 2011 році – Володарський професійний аграрний ліцей (селище міського типу Володарка Київської області).

Мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив водієм-механіком 6-го окремого мотопіхотного батальйону 44-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В0122). Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 жовтня 2015 року солдат Ковальський загинув під час пожежі, яка сталася внаслідок вибуху боєприпасів на польовому складі Збройних Сил України у місті Сватове Луганської області.

Похований на кладовищі села Завадівка Володарського району Київської області. За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (16.01.2016; посмертно).

Залишились батьки та два брати. 1 вересня 2016 року в селі Завадівка на будівлі навчально-виховного комплексу (вулиця Шкільна, 5), де навчався Тарас Ковальський, йому відкрито меморіальну дошку.